Флейта Марсія

Хай буде так.
В країнах сонцеликих
Ти переміг фрігійця, Кіфареде.
Та перемога   - зле й невтішне кредо,
Бо не забути ран твоїх великих,
О Марсію. Ти кров’ю, а не медом
Свій слід залишив.
Крізь віки й віки
Підводяться сини. В пеанах їхніх свище,
Фрігійський дзвін,
         як марення докір.
Іще політ холодних ламій, Марсій,
Віддалений.
      Та полум’я вже гасне,
І над закутою у лід землею
У смертний час твій, за чужим законом
Нічним, зловісним голосом і сонним
Знедолена твоя заллється флейта.

            1911