Трись від мене,
мозгогриз,
чортяка!

Лисий ЛГ мій,
хрич,
Старий хрич...

З діркою в башці.

Саринь він,
саринь,
як накажуть,
здохне на кичці,
згине в часі,
розтрощившись.

Озвірілий.
Продзижжавший життя моє
пузатим травневим жуком
у хлам'ї.

От, витія!

Бо,
я ж,
теж,
такий же
херой
ликовий,
лапотний,
ледве живий.

А туди ж...