жертовники казок прості знайомі речі ось все це не зникне назавжди мереживні світи мереживо полудня дивись як місто перетворює на спів завмерли та пішли що хочеш ти сказати цим що там тепер за рогом ніхто не пам'ятає це життя якісь уривки сну якісь пусті стільці давайте бігати навколо хто перший сяде на стілець той пісню заспіває ні ну тільки не сумну навіщо нам сумні навіщо хтось тут перший ні гаряче ні холодно ні суму ні життя цей марнославний світ спокутував себе до певності достоту ось на горищі всі ці спомини брудні ховаються від світла ось торшери зламані ось лампи до яких дротів немає ти пам'ятаєш певно все це маєш пам'ятати хто вигадав тут нас той мабуть знає все той мабуть знає ціну цим вигадкам і нам не має бути сну а просто все колись залишиться потому |