безлад судоми душі ці трамвайні зупинки прозорі карміном висвячені як день посвяти у ніщо ця земля що навспак прямує затисни артерію ось тут зверху не йди туди де холод днів де пусті склянки від сонця вся пустка свідомості коли ж бо світ визначить напрямок руху коли ж бо життя перетворить пустелю на сенс як тобі спиться тут ці зорі нестримним струмом великі будівлі темні пусті провалля гаразд життя не таке як ми мріяли мало бути хіба ж то мрії колись вирізняли нас за рогом прислів'я приказки замовляння за рогом мереживо ситці затінки краму не втрачай здоровий глузд в жодному разі майстерня зачиниться о восьмій тому біжи ось речі вони сильніші за все вони заповнюють всі простори змісту вони падають згори зоряним пилом чи впізнають нас наші фотографії сонце чи впізнають кожне ім'я просте |