Опубликовано: 2024.06.22
Поэтический раздел: Верлибр, белый стих

Ольга Брагина

***

миготіння дерев ми навколішки тіло молитов зустрічаємо тіло живе не позбавлене тіні мовчання
я не знаю хто вигадав нас хто у розрізі мертвих дібров розказав би тобі хто ти є хто це має зробити
не збагнути життя як таке сум і теплі світанки судом неможливого болю
світло має такий самий зміст ось тримай ми спіймали його нам його вистачало рішуче
для займенників і для листів все що нас відрізняло
вістря відчаю все твоє плинне розбите забуте
ми натомість просто визначення могли б сприйняти як складові чужого смутку
але все що не має початку закінчується тут
забути якби ж то можна було забути але пам'ять сильніша за нас
скільки нас вчили її тренувати покращувати тепер ти пам'ятаєш все жодного звільнення
ми йдемо цими бульварами квіт на деревах каштанів прості слова

2024
© Ольга Брагина
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/55462/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG