Опубликовано: 2024.06.13
Поэтический раздел: Верлибр, белый стих

Ольга Брагина

***

безодня пам'яті ростиме тут щодня всі коливання тиску грім крізь тишу
на кожен день що має сенс ще стільки безладу пустого припаде все пилом припаде занапаститься згодом
безодня пам'яті ростиме тут щодня все вільне за життя все скуте   розіп'яте
все що могло мовчати говорити що могло колись вже має відчинитись це вікно дивись у вікна смутку
безодня пам'яті ростиме тут щодня коритись вічності в їм'я кориці забуття заздалегідь пробач мене благаю
на всі чужі дзвінки відповісти з осінньої пітьми аж ось коли щось коле під грудьми і виходу немає
безодня пам'яті ростиме тут щодня проста і конче нам потрібна річ у вжитку повсякденному ми разом
проходимо повз ці будинки і мости ми маємо кудись цей гнів нести і десь його полишити потому
тому що вже немає вороття тому що ми могли знайти зручне взуття вдягти щоденну втому
безодня пам'яті ростиме і колись крізь тінь твою пройде вона наскрізь тому що час додому

2024
© Ольга Брагина
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/55435/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG