щоранку полум'я перетворюється на гумку для стирання попілу слів мерехтіння кінцевих зупинок на кожне місто своя історія щоранку все інше набуває життя просто неба минають дні історія розквітає тортом каштану ми маємо її сховати у прохолодне місце зараз гаряче навколо щоранку полум'я мерехтить на вікні з усіх помилок прочитання цю найважче осягнути з усіх помилок прожиття ця тривожить як голос вночі зміст проходить крізь тіні мов струм розпечена повінь щоранку кільця кінцевих зупинок прикрашають руки твої прикро все що майбутнє поруч кого хочеш зроби винним в усьому вересневий цейтнот дні схожі між собою мов близнюки торішні щоранку полум'я створює світ новий нові брами нові під'їзди нові домофони скажи щось тебе почують |