Ось-ось світанок, а ти, дураче, спиш...

Твої досвітні всі світлинки,
довжиною до нестями,
дивись не розбудися, а то розсиплеться і доля і гульба.

І що тоді?!
Забудеш
про вірші на весь вік свій,
і...

Замучишся дожити до весни, та й підеш, послушником у монастир.  

А може, ось!

Поїдеш за мис Горн,
дожовувати
полову і твого життя в нудьзі.

Як я.

Творець твій.