Опубликовано: 2023.05.21
Поэтический раздел: Гражданская лирика

Сергій Негода

Гомін води

Світлом помітило гирло.
Підсиділи діти. Вилило світом.
І просвистіли кобіти війни,
пожовтіли ноти вдови.

Зніщовіли зорі, згоріли,
прозрілись дими, дотліли.
Світло під білим житлом.
Щити від біди і тіні здиміли.

Сполошили літо з вцілілим вітром.
Тринділи філософи про пізні космоси.
Розквітли світлі очі твої. Привіт, схови.
Погомоніли пройдисвіти, і сови посивіли.

Всидів кіт, щоби володіти всім потім.
Згиб. Вікно. Визирк мостів. Скло річки.
Мокрі човни витліли в воді. Гомін води.
Тихо повились голі квіти від волі. Сині.

Подріботіли листи, сироти  дивоцвітів.
Просвітились моноліти болідів з офіри,
відгомоніли чорні, то вигоріли, зотліли.
Говорили під інтим ночі. Ожили орбіти.

Джигіти, коні, - подзвонили з клініки.
Всі живі. Мов погриміли громи.
Повиті війною вдовині діти.
Діти мої. Дивоквіти мої. Ідіть з війни.

2023
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/54571/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG