Світлом помітило гирло. Підсиділи діти. Вилило світом. І просвистіли кобіти війни, пожовтіли ноти вдови. Зніщовіли зорі, згоріли, прозрілись дими, дотліли. Світло під білим житлом. Щити від біди і тіні здиміли. Сполошили літо з вцілілим вітром. Тринділи філософи про пізні космоси. Розквітли світлі очі твої. Привіт, схови. Погомоніли пройдисвіти, і сови посивіли. Всидів кіт, щоби володіти всім потім. Згиб. Вікно. Визирк мостів. Скло річки. Мокрі човни витліли в воді. Гомін води. Тихо повились голі квіти від волі. Сині. Подріботіли листи, сироти дивоцвітів. Просвітились моноліти болідів з офіри, відгомоніли чорні, то вигоріли, зотліли. Говорили під інтим ночі. Ожили орбіти. Джигіти, коні, - подзвонили з клініки. Всі живі. Мов погриміли громи. Повиті війною вдовині діти. Діти мої. Дивоквіти мої. Ідіть з війни. |