Наснилось, що серце моє не болить.
Воно – з порцеляни дзвіночок
у жовтім Китаї.
На пагоді висить строкатій
і нишком дзвенить,
в полив’янім небі нуртує
веселиків зграї.

І файне дівча у китайці
з червоних шовків,
де золотом вишиті
бджілки на квітах й дракони,
вмостившись на ніжках,
поринувши в бездум без слів,
вчуває лиш леготом
збуджені дзвони.

Гумільов-Вертинський-Грєбєнщиков

переклад (с) варел