Не чекайте, спокою не буде, Ані вдень, ні вночі, ні вві сні, Поки орків не знищимо, люди, В нам нав'язаній страшній війні. Не чекайте, не буде спокою, Поки їх не поглине земля, Поки ми, уже в мирі, весною Знов свої не засієм поля. Та й спокою не треба чекати, Бо на долі прописано нам, Щоб країною-воїном стати, Засторогою всім ворогам. Щоб планета довіку вже знала, Що Вкраїна незламна в бою І що будь-яка вража навала Тут погибель знаходить свою. Нам нічого чужого не треба І нікому свого не дамо! Все тут наше, з землі і до неба, І на цьому повік стоїмо!
|