Не чекайте, спокою не буде,
Ані вдень, ні вночі, ні вві сні,
Поки орків не знищимо, люди,
В нам нав'язаній страшній війні.

Не чекайте, не буде спокою,
Поки їх не поглине земля,
Поки ми, уже в мирі, весною
Знов свої не засієм поля.

Та й спокою не треба чекати,
Бо на долі прописано нам,
Щоб країною-воїном стати,
Засторогою всім ворогам.

Щоб планета довіку вже знала,
Що Вкраїна незламна в бою
І що будь-яка вража навала
Тут погибель знаходить свою.

Нам нічого чужого не треба
І нікому свого не дамо!
Все тут наше, з землі і до неба,
І на цьому повік стоїмо!