Не лякаймось прохолоди ранку.
Ще потрібно трішечки часу,
І вдягнеться весна в вишиванку,
Вічну демонструючи красу.
Обгорнеться вишні білим цвітом
І змахне бузковими крильми.
Щоби бачить це багатство світу,
Треба залишатися людьми.
А ми - люди! В цю лиху годину,
В лютих битвах нинішнього дня,
Світу довели, що ми -  родина.
Нині українці всі - рідня!
Що ми щирі, благородні, чесні
В мирній праці і страшній війні.
Згинуть вороги, а ми воскреснем,
Як землиця наша по весні.
Весну неможливо покорити,
Завжди буде вільною вона.
Й Україна вічно буде жити,
Бо вона така ж, як і весна.