Тут такі вітри, що ніч народжує музику гір.
Шалені вітри! Я про них швидко б не розповів.
Але водночас є простір — оживає мій сон,
Легко зникає зайве: робота, розмови по телефону.
І добре було б, щоб цієї легкої зими
Розвіялись наші страхи, мов карпатські дими,
Щоб вітер відлущив із наших фізичних тіл
Від тім’я й до п’ят згрубілу шкіру. Утім —
Усе скороминуще, буденне й дрібне.
Збережи ще, вітре, для цього світу мене!