Опубликовано: 2021.08.11
Поэтический раздел: Интимная лирика

Сергій Негода

Халепа

Той тихий день, і дощ, і сквер бульвару.
Ще визирають з вікон білі мавки.
Життя спускається на ліфті в чари жару.
І входить у халепу після давки.

Заходить у маршрутку і диха ароматом.
Той тихий в кепі обіймається з халепою.
Нуртує в бешкетах. Вмирає агонія задаром.
А ти, кохана, зустрічаєшся в колибі з дурепою.

Який трепет, поет цілує протухлу любов.
Чути шепіт, поет уже зріє у каламутті дощу.
Піднесена кохана обриває запону туману.
Піднесена кохана заходить у колибу-рощу.

Обірваний хруст тонких пальців у злості.
За нею виходить сомнабул у тіні на вікнах.
Обірване світло очей колихає сльози під гами.
Кохана з коханим застигли на відстані драми.

2021
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/52910/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG