За прогнозом, сім днів буде плакати небо,
Знов вода побіжить по холодній землі.
Боже, як же нам сонечко треба,
Бо втомилися жити у вічній імлі.

Доконала усіх безперервна тривога
І просотаний болем й страхами цей час.
І чи є десь ота для спільноти дорога,
Де щасливе майбутнє чекатиме нас?

Де життя стане щирим, яскравим і чистим,
І скорботні тумани зійдуть нанівець.
Коли з радощів ми одягнемо намисто,
Замінивши довічний терновий вінець.

Хай ще й вистачить сил, щоб здолать перешкоди
Й відшукати омріяний шлях до мети
Й, попри всі політичні й природні незгоди,
Нам до світлого дня усім разом дійти.