Ліс ще виглядає напівсонним,
Щойно ж відійшли лиш холоди,
Та купає віти він в бездоннім
Небі кришталевої води.

Під ногами давній лист чорніє,
Мов колись промовлені слова.
Та між ним деінде зеленіє
Нових смислів молода трава.

Бо життя велику силу має,
Попри всю безглуздість наших днів,
Тож все справжнє швидко проростає,
Й розум покидає царство снів.

Я у це, принаймні, вірю щиро,
Бо прийшов весни чарівний час.
Як траві, Всевишній дасть нам сили,
І надія не покине нас.