Так несподівано з-за хмар
З’явився місяць майже вповні,
А морозець легенький зовні
Іще й підкреслив дивність чар,
Що, мов дарунок, принесла
Оця осіння ніч чудова,
Бо інею легка покрова
На лист і на траву лягла.
І в ясних променях з небес
Вони заграли сяйвом чистим,
Мов діамантове намисто
Хтось кинув в світ... І він воскрес.
Після стількох похмурих днів,
Після подій сумного "крою",
Що світ затьмарили собою,
Лишивши нас спокою й снів.
І раптом ночі дивина
Кудись лихе прогнала й темне.
Тож нею, мабуть, недаремно
Милуюсь я біля вікна.