В мені вже ніжності— по самі вінця,
Іще хоч крапля — і через край.
Та все кружляємо щось поодинці...
Відпий ковточок,— і, може, рай
Знайдемо поруч. Нащо блукати
Десь по далеких чужих світах?
Та знов байдужий літак – лелека
Тебе у дзьобі уносить. Жах!..
Нащо від мене ховаєш в скрині
Свого серденька тепло і сум?
Не буду рушить в твоїй царині
Душі свободу і тайних дум.
Дорогоцінну свою голівку
Схили до скелі мого плеча.
Вертай ся швидше, вертай в домівку,
Моє дурненьке мале хлопча!