Не хилися ти, голівонько,
з негараздів та образ.
Мамо, білая голубонько,
вже світанок крає час.

Все він заміта до крихточки,
все розпручує ізнов.
Геть жене самотність й квіточки
знов верне тобі любов.

І солодкі, ніби пасіки,
мов з дитинства голоси,
твої руки, твої пісеньки,
очі вічні в сліз росі.


(с) переклад пісні Булата Окуджави