Опубликовано: 2007.04.17
Поэтический раздел: Философская лирика

Оксана Дориченко

***

Що в минулому хочеш почути?—
Занімій, очі міцно заплющ.
Лиш пісок по пустелі — ледь чутно,
Та руїнами плентає плющ.

Плутанина слідів Моїсея
Та горби з побілілих кісток,—
Все лишай! Най твоя Одісея
Оминає знайомий місток.

Океан зачекався. Гойдає
В грудях Землю — пульсує й болить.
...Агасфер трусить порох, шкульгає,
Завчене каяття бубонить.

Вій - не вій — суховій із пустелі,—
Пустка в Вічного Жида в очах.
Безкінечність піску. В небі – стелі —
Мертві зорі. Не вмер — лиш зачах.

Все — те саме. Слова і мовчання.
Манівці зацвілілих думок.
Сплеск надії — і знову пручання.
Почуттів застарілий клубок.

Твій літак вже гойдає крилами
Дзьоб цікавий навістрює свій.
Ще південніше — чуть криголами,
Очі сліплять сніги й буревій.

Відлітай! Білий острів чекає
І на тебе, й на казку твою.
Лицар гордо коня напуває:
Він дракона подужав в бою!

2005
Київ
© Оксана Дориченко
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/5187/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG