Мене лякає ця солодка небезпека,
Коли торкаюсь випадково твоїх рук,
Неначе струмом б'є по серцю літня спека,
І чую я несамовитий сонця звук.

Так швидко встигла в твої мрії закохатись,
Тому тікаю до свободи, до морів,
Де вітер гріє й наганяє кораблів,
Там буду я тебе на пристані чекати.

І якщо є між нами ниточки чарівні,
Вони з'єднаються у долі полотно.
На першім кораблі ми попливемо вільні,
Та знайдемо кохання золоте руно.