планету машиною часу
жбурляє у космосу вир
де мов бумеранг папуаса
галакто-спіралиться шир
і на астероїдів брили
розсипавши простору схил
пітьма проявляє пітьмила
в непевному світлі світил
яке із минулим суміжне
яке з майбуттям є ламке
в якому усе центробіжне
запаморочливе й стрімке
коли верне безмір навколо
в джет виструнченого мене
бо я хоч живу й по приколу
але в центрі світу а не
із краю
і падає круто
в сни фентезі днів кіберпанк
щоб в часу стрілу розігнути
історії бумеранг