Дивлюся я на все і кличу:  “Боже!
Трінітротолуол не допоможе!
Може,
Треба починать спочатку,
Без непотрібного дурного спадку?
Ти, мабуть, знаєш,Господи, що далі буде,
Якого чуда
Ти явиш людям?”

Молюся зранку я і кличу: “Пробі!”
Чи ж думав я ще коли тішився в утробі,
У гробі
Побачить світ, в якому хтілось жити,
ростити діти,
косити жито.
Аж ось воно – побито світ іржею,
А ти своєю
Світи душею.

Палю свічки, молюся й поки дишу.
У вухах вітер часу свистом пише
Вірші.
Читатимеш їх, Боже, ти один,
Коли полин
Покосиш і зупиниш часу плин.