йди темним лісом не наступай на листя сухе ніхто не прийде на допомогу вчись мовчати потроху розрізняти захід і схід підсподом землі колишнього лісу хатня робітниця з тебе погана що не життя то рана що кровоточить на білу бавовну стін що не життя то відстань від будинку до холодного льоху йди повільно дивись навкруги колись про все це треба буде розповісти у подробицях смерть полишає на півдорозі колись запитають що бачила ти тут такого що має не зникнути разом з дороговказівниками хибними написами хто водить твоєю рукою поки ти блукатимеш манівцями хто тебе перетравлює день за днем не хоче відпускати твою свідомість ставить під кущами пастки ти йдеш невідомо куди і не дивишся що під глодом що під ясенем дивись-дивись більше не сварись із собою ні червоний капелюх ані латаття на шкірі блідій безпорадний правопис мовчання як за водою пливеш як ліс без огорож та меж проростає корінням у тім’я капелюх червоний ховає під язиком потім дивитись у вікно та не прийдуть мисливці |