що ми отримали від святого Миколая
цього року я тебе не впізнаю більше в душі тиша
подарунки із тьмяного скла вестиме за лінією життя
жодного разу не спіткнутися на звороті
теплого снігу паперового смутку плоті
розпач як пошук ключів і серветок вологих
і слів що пасують для привітань
як ти поводилась року цього невимовного року
біля ліжка пустого стань
навіщо тобі дві подушки тепер
на відстані простягнутої руки пустка
цукрові свята святих які не говорять з тобою
всі ці старі розмовники як знайти зупинку
що робити в чужому місті зимою
як ти лишалася живою досі просила про диво
і диво ставалося кожного дня
і парувала під паперовим снігом пуста земля