вичавлювати сенси кропіткого мовчання червона нитка сирітське серце свободи
ніколи засмагати від щедрот магазинів зі знижками потім не йдеться про море
щедрувати над прірвою колись і ми будемо щасливі від самих лише слів не полишай надію
колись всі слова стануть мов розрада вервечка на руці
візьми цей цукровий будинок ґрунтові води відійдуть оголені нерви струму
не торкайся написів фарбою що не змивається теплим дощем тут має бути вихід
візьми цей цукровий будинок і йди поки він не розтав у руках
липка потворна солодкість любов до неможливого
крізь простирадла вікна не світяться сховай його у мішок