їсти теплі нищівні корінці листя дерев добу три доби століття
чужу плоть схожу на твою присипати хмизом як вона тане дивитися
прозорішає спливає день за днем
боятися тіней сусідів отруйні ягоди зірок зривати
не гребувати нічим крім смерті як запізніла надія встигнути розповісти
як пригорщі масної землі корінці занавішені дзеркала
все що мала забрати забрала із собою взяла
імена колишні колискові іграшки без облич незнайомі вулиці
ляльки-мотанки зі старої фіранки забиті навхрест вікна та двері тут ніхто не живе
забудь своє відображення червоний сік змий з обличчя