до сельбища приткнутися і просіятись кутами. Освіжити душу самому собі, і в горах політати. О! О! йох! Форсувати осаду в горах опришків. І по-світлому світати з твоїми квітами в очах. Улаштувався на відкриті незвичини весни. Яремчі гуцулки, з різних кутів змайтесь над цвітами душі моєї полонини. Я наснивсь тобі, гуцулко! І був на посідках, і на базарі, і над живеньким Прутом. І чув я постріл. Сокіл впав у водоспад. І десь пропав. І бачив сказ. Сіяч упав на водоскіс. І весь скипів. І здибав ясир. Кащур впав на водосхил. І весь згорів.
|