Легенький вітерець гойдає
Налите соками гілля.
І тепле сонечко вітає
Промінням втішена земля.
Руйнують тишу світанкову
Птахів співучі голоси,
А перші трави килимові
Блищать від крапельок роси.
Весна іде, і їй плювати
На політичні віражі.
Вона дарує людям свято
І знов долає рубежі
Післязимового застою,
Що в мозок кігтями впились,
І всіх нас кличе за собою
Вже нині так, як і колись.
Щодень природа розквітає,
Мов сповіщаючи таке:
Все політичне — відмирає,
А залишається людське...