Игорь Федчишин***"Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш?" Три сторіччя з добрим гаком жили у омані, та чи виправим нарешті помилку Богдана? Чи назвемо Переяслав зрадою народу та чи видворим з країни ворогів-забродів? Перед вибором рішучим знов ціла країна: кіло гречки з кубом газу й мати-Україна. Чи дослухатись зумієм ми до слів Кобзаря і розриту ту могилу , мов страшну примару, все ж засипемо нарешті, залатаєм рани, щоб всміхалось в полі жито мирно колосками, щоби голубіло небо, сміхом щоб дитячим рідний край за те прозрінння щедро нам віддячив. Щоб забулись протиріччя, все зле і погане, щоб верталися додому всі заробітчани. Щоб в добрі та у достатку пеленалась доля - “В своїй хаті своя правда і сила, і воля!”
|
2019 © Игорь Федчишин |