Опубликовано: 2018.11.26
Поэтический раздел: Верлибр, белый стих

Мария Гончаренко

з циклу "Монологи"

***
рвуться думки мої на вітрах
і слова – на літери
смисли гублю  – лиш печальне «Кру»*
ледь чую як відгомін…
зрушився звичний порядок всього
голосити не вмію
з вуст лише пара
наче тріску несе мене зараз…
рокам я втратила лік…
міцніє потік…
мабуть «темрява вод»** настала
заслона Твоя
щоби швидше ми зрозуміли
смисли свого буття…
Твої руки досі тримали мене
а нині віддалені
їх я не бачу
не відчуваю
стривожена я
світло нам заступив нарівні
то як  знак усім і мені
що маємо доволі снаги
розгледіть в хаосі
нового порядку шляхи…
за вікном затихала вже злива
світало і в серці моїм ясніло

*мається на увазі пісня-реквієм братів Богдана (слова) і Левка (музика) Лепких «Чуєш, брате мій», де приспів звучить так:
Чути: кру-кру-кру!..
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилоньки зітру,
Крилоньки зітру,
Кру-кру-кру…
** Пс. 17 (18): 12

2017
Київ
© Мария Гончаренко
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/48937/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG