***
ми – листя Світового Дерева
золоті бджоли рояться у бортях
скоро бджолине свято…
ім᾿я їхнього бога давно забуте
мабуть відтоді ми і втратили
розуміння бджолиної мови
і чуємо тільки дзижчання
тож вирішили звати його Зосимом
а помічника – Саватієм…
«мухи Божі» – малесенькі роботящі
в рази менші за дивовижних колібрі
і царство бджолине справедливе
і все там одвіку влаштовано
і досконалі  їхні закони…
розкинулося святе гілля на ввесь світ
а ми – листя і воно його ронить
без  шуму жалю без утіхи
повільно
щомиті