Опубликовано: 2018.07.27
Поэтический раздел: Верлибр, белый стих

Мария Гончаренко

з циклу "Шляхами птахів"

***
ми настільки дивні істоти
що не помічаємо своєї дивності
ми без упину йдемо дорогою
на якій
не можна і півкроку ступити назад
та цього не усвідомлюємо
і думаємо що можна стояти
повернутися
піти наліво
завернути праворуч

ми дивні
бо живемо у світі
що існує в наших категоріях
як вчора сьогодні і завтра
сприймаємо їх за реальність

ми дивні
і це та єдина реальність
якої нам не уникнути
та
осягнена нами
вона постає в своїй суті
і змінює нас

2006
Київ

зі збірки "Мовчання дерев" (2006)

© Мария Гончаренко
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/48151/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG