Опубликовано: 2018.07.01
Поэтический раздел: Верлибр, белый стих

Ольга Брагина

***

а тепер візьми цей віхоть зафарбуй білим плями смутку написи невідомою мовою колір бруду
колишні кохання хмиз що горить поки ти рахуєш до ста коли розвіється попіл за вітром
не тримай життя у підмурку каже дивись як все мало бути
мало річок у нашій області зафарбованих синім річок тобі пощастило
майже ніколи не закінчується мовчання літери печива на вагу
як смакує павутинка плечей бліда шкуринка молока життя яке треба вигадати
поки ще є час рахувати скільки тобі не додали хлібобулочних виробів
скільки не тримали не протязі для застуди
життя яке треба вигадати як ти виходиш з будинку йдеш повз автомати газованої рідини рожевого кольору
кидаєш монету ребром ось її профіль вона могла бути зовсім іношою
тамувати подих на кожному оберті стрілки затяжці на радянському капроні
все повертається туди звідки ні мабуть варто не дивитись у твої очі
білу цеглу нерозрізаних сторінок

2018
© Ольга Брагина
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/47942/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG