Боюсь поворухнутись… тишина…
Я ще не знав такої легкості й свободи:
Чи то весни колиска запашна
Мене гойднула в чисті небозводи,

Чи, може, хто з благословенним словом
До мене в душу стиха нахиливсь…
Не знаю, хто… не бачу… озовись!
У мене все на відповідь готово!

Нема нікого… тиха тишина…
Гойдається колиска запашна,
Течуть небес зелені й сині води…

Думки невиказані стали за порогом,
Рости, моя розбуджена тривого!
Я ще не знав такої легкості й свободи.