Стікає повінь квітів весняна
І входить в береги зелені, літні.
І так завжди було у цьому світі,
І, як завжди, нам спокою нема.
Пройде і літо... береги його
Розмиє жовта осінь, як загати.
А ми і далі будемо чекати,
Самі уже не знаючи чого.