*** Цицька місяця поїть ранок Молоком. І цілує медом. Батога потребує пряник, Холодок обпікає ребра. Ти лежиш, вся така тендітна, Переповнена садо-мазо, Щоби з болем увись летіти І не дихати до екстазу. Ніби бісер, бринять росинки, Розум піниться до нестями І, спиваючи страх і слину, На вустах твоїх сонце тане. Заховавшись у кутик ліжка Із коханням принишкла ніжність. Бог любові – інтимна стрижка – Коней пристрасті взяв за віжки. Вже порвав перепони стогін, Обійнялись вогонь і лід. Ніч стулила гарячі ноги. Мед розлився і місяць зблід. 09-14.04.18 © Василь Кузан
|