Берлін яскравим сонцем зустрічає,
І небо синє-синє, як умите.
Тут, як і в нас, весна іще гуляє,
Та по теплу, здається, майже літо.
Хоч парки виглядають молитовно,
Здіймаючи у небо голі віти,
А світ весни, цнотливий і духовний,
Підкреслюють магнолій білі квіти.
Вони п'янять розкішним ароматом,
Що з пелюсток парфумами стікає...
Берлінців в парках нині так багато,
Що й місця їм уже не вистачає.
Усміхнені, веселі, говірливі...
Одягнені ще, правда, хто у чому.
Нежадне це весняно-літнє диво
Старих і юних вигнало вже з дому.
Спокійно: ні тривоги, ні напруги.
Веселі, життєрадісні розмови...
Берлін давно вже став мені за друга.
Я втішений, що ми зустрілись знову.