***
Літо це, як і все – паде.
Ще от-от – і така ж Помпея...
Небо кольору каркаде
Розтікається над землею.

Ще над айстрами повно бджіл,
Ще у темряві зріють вина,
Ще в саду накривають стіл
І запрошують на гостини.

І не те, що – Медовий Спас,
Що минулого не зурочиш...
Просто десь протікає час
Між щілинами дня і ночі.

На початок бо є кінець,
Як на гори – вітри і зсуви,
Як на місто є свій творець
І є свій – одведи! – Везувій.