Мабуть без гріха в цьому світі лиш Бог… Він нас, як дітей пробачає ласкаво... А той, хто в житті не робив помилок, Напевно життя це прожив нецікаво! У Вирій летять журавлями літа І сріблом роки осипають волосся, А в серце приходить пора золота- Чарівна брусилівська осінь! Нас манять надії в казкові світи, Де райське життя , де скарби неймовірні! Але, друже мій, знаю я й знаєш ти! Що лиш цій землі, ми залишимось вірні! І квіти травневі, й серпневі жита, Роси діаманти на хвилях покосів, Все щедро віддасть нам пора золота- Чарівна брусилівська осінь! Та разом із тим… якби там не було… Нам наше життя не пройти без любові! Вже юні лелеки стають на крило, Де вдосталь було сліз, і поту… і крові!!! Тут зерна життя проростають в ріллю Тут нас всі стежки пам’ятають ще й досі… Напевно тому я безмежно люблю Чарівну брусилівську осінь!
|