Зачепилась мрія та влетіла в пастку: хибно змалювала ідола в уяві! Вибачившись смішно за пекельний настрій, епілог вписала в перехрестя/драму. Повернуся снами по минуле в пам'ять. Згадувати грішно все, що було з нами... Безтурботно доля недопалки смалить — вже не вірить серце у небесну манну. Стала я черствіша після нелюбові. Сивину фарбую у рудий яскраво... Музика не лине з нашого двобою — Янгол пір'я чистить та збирає гравій, з посмішкою сонця до весни прямує... Краща половина пише п'яно вірші, плаття одягає та дзвінки пильнує інша половина — не сумую більше. Бо життя цікаве, якісне за змістом! Забавляє осінь хмарами й дощами... Заблукала небом над чудовим містом і цілую вітер ніжними вустами. Зможу самостійно відновити душу, подарую подих як святе намисто... Весело стрибаю я через калюжі з жовтим та червоним вересневим листям. СБ, 14.09.2017
|