Нерушний спокій спозирання,
коли нема що спозирати –
в сметані сутінків світання,
коли сутужно засинати.

Життя та смерті вдих і видих.
Галас – назовні. В серці – тиша.
Стонадцять кіл самадхі видів
одраз без сумнівів облишиш.

Не суне спогад балакучо,
кажаном не шелесне думка.
Лише мурахи лоскіт млосний
жене по шкірі хвилі лунко.

Чарівний спосіб споглядання,
тотожність злету та підйому,
щасливе з мандрів повертання
під стріху батьківського дому.

Все одночасно і все разом,
прицільно влучно, зара й тутай!
Все відбувається одразу
і позбуває хутко смутку.

Розмитий фокус спозирання.
Геть непроникна впріла шибка,
тьмяніння сутінків смеркання
і лишеного часу дрібка
й досі трива...


https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1824489097576276&set=a.1265428963482295.1073741841.100000456116479&type=3&theater