Яскраве сонце в небі чистім Збудило всіх... кого змогло. Спекотне покидаєм місто, Й в маршрутці їдемо в село. Клюють носами пасажири Дорослі й зовсім ще малі. Позаду вже міські квартири, Й за півгодини ми в селі. Тут лунко стука в землю груші Та терпкий яблук аромат. Серпневу спеку тінню "глушить" Старий та ще плодючий сад. Ранковий вітерець приносить Болотний запах від ріки. І вже давно зібрати просять Пузаті, в кошик, огірки. Квітують радісно жоржини. Яка ж то неземна краса! І виноградне огудиння Кудись плететься в небеса... Ну, що іще для щастя треба? Радіть життю й відпочивать. Тому, під цим спекотним небом, Косарку в руки й... працювать! |