Стонад разів на день міняє дощ манір То сторч прямий, як хвощ, та градом лупить, звір. Потім кривий, як лук, забивсь набік в полях, обкраяв кіпті лук, та трафив його шлях. Розраяв кондубас, на мжичку перевів, перекерунив пас над шопою та й в хлів. Знов цібенить моква, сіє росу, мов мак… Та з закутня кива нової хмари рак. І знову, як стіна, калюжами шипить, до грунту прибива цвяхами прудку мить. Та раптом вщух та став веселкою на тин. Об ню черка крилом розігнаний мартин.
Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”