Курганом йду я слід у слід в ядучім глеї - раптом дріт. Курай з Дінця, - пече всі очі! Петлею дрон завис на сопці, І пес, дратує. Тінь у титлі. Привід війни – дещиця в тілі. Сам по собі - кріп на очах - біль наливає сіллю прощі. В єстві на бровах гусне в товщі. Виє у горлі - гірко- жаске - осколком – душить пульс Гаряче. Я обезболений без міри. На нотах трун хоч трішки віри. Яка Лугань у бузині! Лугань не стугне - тихо спи! Тече, - втече – як серце спухне – На виліт - геть плече пробите, зігнувсь, і сповз – все чорне - трухле. Напнули янголи на очі. Я жити мушу. Дуже хочу. Там, де весна. І сині грати римують трави скраю хати.
|