Не спи милий звуче, зінтегруй зі слів моном, святе-хаосе, мій Муче, білий спів у вірші кров! – У Багатих Хибах - живу! - А Січ з характером - вся на диву. Тисячоліє полюсами з чололітними. Кредом лунає - а за змовами шматують нову Україну. А - на майданах створюють у власну Вуркаїну! А Віч із ореолом - світить чисту совість. Винароджується, звиджається вість про власне й своє! - Як тобі, мій урагане - у чистому тілі? Таємницю нову бачиш: де убиті, де розіп'яті? - усі вони голі. Вони пядями буяють - очікують Гонти - і чекають нові втрати - в епіфорах понтів! Білим вогнем ненависті вилітаю з прірви. За межі - ой як мстять! - І на мені розрізають голову Бога. А за гроші - лаються з рабами з небогами! А за землю - цілять кулями нове ярмо!!! А за владу - честю - жертвують лайном. А за милість вічних склепів - відпускають долю у Мордовію на волю. ---------------------- Т-ю, це вп’яте непроникне підпілля з Мордовії зміцнює офшори. Бо сьогодні в Україні рабоволодіння квітне на мозолях.
|