Не претендую я на святого
І на бандита.
Хоча дорога моя до Бога –
Мов кров розлита.

Мені припише гріхи смертельні
Гнила «еліта».
Та не зостанусь, як у пустелі,
До кінця світу.

Бо є зі мною далекі зорі,
Хрести і трави,
І рідні предки, такі прозорі,
Як очі мавок.

Вони не зрадять.
Доносів чорту
Не строчать зграйно.

...Пора «елітним» набити морду –
Й піти в Почайну...

15 лип. 17.