твереза ніч
розмова п’яна
тобі не віриться ніяк
що я не марево що я не
видіння
навіть сон – не я

як тоскно нам було раніше
іти дощами по світах
ти філософствував
а тиша
була як без’язикий птах

рука в руці моя тремтіла
всі неважливі бо не ми
нехай мовчать
най тиша б з’їла
перетравила звук німий

і жити!
жити – принципово
нехай би ще мільйон разів
і погляд твій любові повний
услід за ніччю тверезів