Знову кіт своє вуркоче,
     розклад порушать не хоче:
     до обіду наче рано,
     а йому дають сметану.

     Він збентежений, малята:
     чи якесь сьогодні свято?
     Все за розкладом у нас:
     їсти, спати, гратись час…

     Зі сметаною як бути?
     Про обід іще не чути!
     Вихід кіт знайшов миттєво,
     промурчав: все – не суттєво.

     Краще вже змінити звички, –
     пообідаю аж ДВІЧІ!