1 Квітучі каштани, одягнені в тоги жалю. Товпа модельєрів, тканини - про завтра, на потім... Своє віршеня зі скалок і проміння ліплю. А шкура лисича пахтіє підступністю, потом. Драглиста ворожка простягне таріль по мідяк, Начеше брехні, та й порадить зметнутися клусом... Ластатий м`ясник зарегоче: "...живуча... ніштяк..."... Художник підкрутить вагадло, завісики, вуса... 2 Літати чи впасти? Ніхто не порадить, авжеж... У дятла голівка болить від роботи на благо... Чекаю в захмар`ї на відблиски майських пожеж, Що палять пергаментні кляузи, адську бумагу. А хвиля несе акваланги... хмариння... акул... Бредуть із-за лаврів, модрин яснолиці предтечі. Оракули шепчуть: "Міняй хутірці... на Стамбул". А жниво словесне тече... завдається на плечі. 3 Мандрівки по руна, безмовний овечий потік... Вечірнє какао. Любов у екзилі, бо зайва. Крило забинтоване - знову шуліка підсік. Несе хлопченя, посміхається, зоряні айви. Бажалося щастя терпкого, чудес-лагомин, Диміли багаття сіром, голубі пахітоси... Я зводила вежу... і слала піском кармазин. І ось - долетіли орли... соловіючі оси... 2017
|